На фронті, під час виконання бойового завдання, загинув Сергій Апухтін — веган, анархіст, антифашист, наш побратим і друг.

У цьому пості ми зібрали слова пам’яті від тих, хто знав його близько: бойових товаришів, друзів, учасників ініціатив, до яких він долучався.

Комітет Спротиву

23 травня, виконуючи бойове завдання, загинув наш побратим, Сергій Пух Апухтін.

Пух показав себе щирою людиною та надійним побратимом. Завжди безкорисливий, завжди готовий прийти на допомогу порадою та дією, іноді буквально готовий віддати останнє іншим. Допитливий та ініціативний, він швидко подолав шлях від номера розрахунку до командира міномету. З самого першого виїзду, що виявився непростим, показав себе сміливим бійцем та відданим побратимом.

Завжди вірний своїм етичним принципам, Сергій був веганом весь час перебування в лавах ЗСУ, навіть в складних умовах учєбки. Він мав велику любов до людей, незалежно від будь-яких ознак, завжди підтримуючий, ніколи не засуджуючий. В увалах він знаходив сили  займатися волонтерством, під час перебування на позиції він знаходив час давати інтерв’ю заради популяризації веганства. Енергійний та відкритий, щирий та справжній. Нам буде завжди не вистачати Сергія.

Пух назавжди в строю.

Колективи Солідарності

За три роки ми все ще не знаємо, що слід казати, коли гинуть наші товариші. Як сказати світу про те що сталося? Як змиритися з тим, що найщиріші, найдобріші люди гинуть, захищаючи нас, наші мрії, активізм, свободу та наші недосконалості? 

На фронті загинув Сергій Апухтін. У нашому колективі його знали як “Пуха” —  завжди відкритого і доброзичливого. При зустрічі він завжди посміхався та випромінював оптимізм та радість. Пух був одержимим борцем за права людей, тварин і природи. Не втрачаючи бойового запалу у протистоянні з окупантами, у вільні хвилини займався питаннями веганства та етичного ставлення до тварин.Пух співпрацював  з групами “Сад”, “Львівська веганська кухня” та “Кожна тварина”. Варто було лише згадати про їжу, як він з жартівливим азартом вигукував: “Веганські? Смаколики!”.

І ось він загинув, але тепер наша відповідальність —  нести спадок Пуха: його м’якість і турботу до побратимів і близьких, його впертість і стійкість у боротьбі проти загарбників, проти експлуатації та ієрархій. 

Пам’ятати — значить боротися.
Спочивай з миром, герою.

Street Aid Daily

Сергій регулярно підтримував безпритульних людей Одеси, надсилаючі донати і речі вже будучи у війську. приїзжав додому в ували  між бойовими, перебирав свій цивільний одяг і відправляв нам, що є прикладом прояву невичерпної солідарності, такої, яка долала перепони війни, втоми, умов життя, обмалю часу.

Людина, яка підживлювала своєю енергією і світлом, не надаючи цьому ніяких зайвих сенсів, принципово простий, непохитно чуйний і послідовний у відстоюванні своїх цінностей. 

Дякую за приклад, за силу переконань, за захист всіх, кому він був необхідний. пам’ятати = боротися.

Кожна Тварина

МАРГАРИТА АРТЮХОВА, кураторка проекту “Пайки для СОУ”

Сергій був активістом за права тварин, мав глибоке етичне переконання, що експлуатація тварин людьми має бути припинена, був волонтером веганської громадської організації «Кожна Тварина». 

Після початку повномасштабного вторгнення наша організація почала займатись забезпеченням військових веганів та вегетаріанців рослинною їжею. Ми розробили рослинні пайки, які відправляємо військовим в рамках проєкту «Пайки для СОУ», та боремося за впровадження цих пайків на державному рівні. Сергій активно допомагав цій боротьбі — записував відео про необхідність рослинних пайків для військових веганів. 

Нещодавно він приїжджав в Київ на декілька днів, і дорогоцінний вільний час вирішив присвятити збору та відправці пайків іншим військовим — це була одна з найголовніших його рис — приносити стільки користі, скільки можеш, з неймовірним позитивом, енергією та завзятістю.

Тоді ми зробили фото, і виявилось, що це останній раз, коли я бачила Сергія. 

Вічна памʼять Герою

Давид Чичкан, побратим

Сергій був людиною що випромінювала енергію життя. Пух завжди намагався полегшити життя всім навколо себе, допомогав і ділився, емпатував і солідаризувався.

Пух був багатосторонньою людиною, багато чого вмів і знав, й завжди прагнув навчитися більшого й навчити інших. Пух здобував задоволення в турботі та піклуванні за тими хто цього потребував. Прогресивний, сповнений наснаги, натхнення, завзяття й звитяги.

Його тонке відчуття гумору не полишить мою пам’ять ніколи.

Артек, побратим

Найкращий чіпс, лідер веганського руху, справжній псіх Сьерьожа. 

Як я хотів, щоб це був пройоб з радейкою, сівша батка, коли він не виходив на звʼязок.

Як би я хотів, щоб він прямо зараз розʼїбався на вєліку, як зробив в перший же день, коли йому поштою прийшов його фікс в Дружківку. Як би я хотів знову чути його жарти, вчитися веганським рецептам, зайобуватися ходити, бо він завжди був наче під феном, хоча нічого не вживав принципово, по суті, був стрейтеджером етично та політично, хоча й так не називав себе. Як хотів би, щоб він повернувся рано вранці з ротації та в трусах та футболці почав одразу щось готувати, хоботитися на кухні, фасувати сміття, навіть не лягаючи спати. Але війна — йобана неперебірлива жахлива мразь, і тепер цієї неймовірної людини вже немає.

Це був його вибір — боротися та воювати до самого кінця. Загинув під час виконання бойового завдання, хоча ніколи не робив пафосних заяв та не романтизував війну. Він просто робив те, що вважав правильним для себе, заради життя і ніколи не заради смерті. Дякую тобі за все, друже! За щирість та за те, що був чесним до самого кінця і не намагався видаватися тим, ким не був.

True till death.

Лесік, побратим

Сергій Апухтін прийняв свій останній бій і пішов у засвіти. Це буквально так, але пафос цієї фрази був чужим Пуху. Хлопець свідомо і з розумінням ризиків добровільно прийшов до війська і обрав там небезпечну і важку професію, знаходився безпосередньо на полі бою. А від пропозицій працювати подалі в тилу відмовлявся. Проте замість гордині одарював усіх навколо своєю турботою і товариською підтримкою. У цьому я бачив його глибоку мудрість і велику силу душі – йти разом згідно своїх переконань у найтяжчих умовах.

Товариськість, веселість і турбота — це те, що усі (не тільки близькі, а й знайомі) асоціюють з Сергієм. Не було такої ситуації, щоб ми зустрілися (у прифронтовому містечку), а  він не запропонував нагодувати і пригостити запашною кавою. Про каву він міг серйозно і доброзичливо розмірковувати з продавчинею за 20 км від ЛБЗ, і вже з експертністю і іронією  (завжди доброзичливою) — з баристою в Харкові чи Києві. Пух знався на сучасній міській культурі, та й в принципі мав дуже широкий кругозір і сферу інтересів. Такій людині пасувала б атмосфера салону, але у бліндажі він був своїм.

Пух був опорою для побратимів і близьких. Він планомірно і цілеспрямовано знищував окупанта, не забуваючи дбати про ближнього. Його участь у русі на захист людей, тварин і = природи — це не активізм. Це його життя, його глибокі переконання, його єство. Просто він продовжував так жити на війні. Він слухав людей, чув, намагався зрозуміти і проявляв емпатію. Він був органічним анархістом. Хоча і дуже ерудованим, освіченим, політично грамотним. Мабуть тому і вибрав шлях збройної боротьби з мороком.

Світ ставав кращим з Пухом у ньому. А тепер у його памʼять і з вдячністю йому нам залишається робити світ кращим — на фронті і в тилу.

Олена, мілітарна коордінаторка КолСол

З Сергієм ми познайомилися на початку 2023 року. На запитання, чому він вирішив піти до армії, він здивовано відповів: “А хто, як не ми?!”

У 2022 році він переніс дві операції на хребті й втратив чутливість у ногах. Попри це, добровільно пішов до війська й щодня займався спортом. Тепер ми розуміємо, до чого він готувався.

Я вважаю, що він — один із найдобріших і найщиріших людей, з якими мені пощастило працювати. Він багато допомагав мені порадами щодо амуніції та спорядження. Це дуже підтримувало.

Він ніколи не скаржився — просто діяв: підтримував побратимів, дбав про тварин, зберігав веганську дієту, не палив і не вживав алкоголю.

Сергій мав дар бачити в людях потенціал, об’єднувати, знімати напругу. Це найважливіше, чого я в нього навчилася.

Не знаю, що сказати, як гідно вшанувати його пам’ять.

Для мене це — жахлива й дуже несправедлива втрата.